НазадУ світлі рішень Верховного Суду, які визначились у різні періоди, важливо відзначити ключові позиції судової системи в справах про укладення договорів позики.
Верховний Суд, визначивши позицію у постанові від 02.07.2014 року (справа №6-79цс14), зазначив, що договір позики, на відміну від договору кредиту, має свою юридичну природу як реальна одностороння, оплатна або безоплатна угода. Свідоцтвом цього може бути розписка позичальника чи інший письмовий документ, з якого можна визначити факт отримання в борг певної грошової суми та умови повернення.
Постанова від 24.02.2016 року (справа №6-50цс16) додатково підкреслила, що письмова форма договору позики вважається доказом укладення угоди та передачі грошової суми позичальнику. Важливо відзначити, що такий договір може бути укладений як складанням одного документа, так і обміном листами, згідно з частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України.
У рішенні від 16.01.2019 року (справа №373/2054/16-ц) Велика Палата Верховного Суду визнала можливість визначення грошового зобов'язання в іноземній валюті сторонами цивільно-правових угод, які виконуються на території України. Це дозволяє сторонам визначити грошовий еквівалент угоди в іноземній валюті та укладати договори позики в інших валютних одиницях, забезпечуючи таким чином широкі можливості в укладенні правочинів.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов’язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов’язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Враховуючи, що за умовами договору між сторонами і фактично у позику були передані кошти в іноземній валюті, та за відсутності будь-яких домовленостей між сторонами щодо переведення боргового зобов’язання у національну валюту чи в еквівалент до національно валюти, то за умовами договору між сторонами, позичальник має зобов’язання повернути борг у іноземній валюті у визначеній договором/несплаченій сумі, і тому поверненню позичальником (та стягненню за рішенням суду) підлягає сума боргу у іноземній валюті (валюті позики і валюті визначеного сторонами грошового зобов’язання), за самим правовим змістом договору позики і за принципом «поверни те, що взяв».
Висновки Верховного Суду, визначаються в контексті сучасного розвитку цивільного законодавства та надають підтримку юридичної впевненості в укладанні та виконанні договорів позики в Україні.
Команда адвокатів Адвокатського об’єднання «АК Юридичний Компас» здійснює представництво інтересів клієнтів в Одесі у справах про укладення та виконання договорів позики, а також про стягнення інших видів заборгованості на суму понад 33 млн. грн., а також має успішно завершені кейси по даним категоріям справ у судах всіх інстанцій на суму понад 10 млн. грн.